Influence of simultaneous laparoscopic cholecystectomy and Toupet fundoplication on physical status of patient

Gallstone disease is one of the most common surgical pathology. Hiatal hernia is widespread easer. This fact forms basis of combination of gallstone disease and hiatal hernia, which is often to occur. Aim of our work was to assess the impact of simultaneous operations for patients with gallstone disease in combination with a hiatal hernia, to evaluate the safety of simultaneous laparoscopic operations performed using developed technique. Compare the impact of simultaneous technique with such using classic technique. Choose the optimal treatment strategy. To form the sample, we used the data accumulated involynian regional clinical hospital (Lutsk.Ukraine) in the minimal invasive surgery unit. The sample consisted of two groups: group 1 - 126 patients who underwent simultaneous laparoscopic treatment of cholelithiasis and hiatal hernia using our own developed technique, group 2 - 206 patients who underwent only cruroraphy and Toupet fundoplication. It was shown that the method of simultaneous laparoscopic treatment in the first group made it possible to prevent re-hospitalization, second operation, and all associated with hospital stay and surgery risks at the cost of a slight increasing the average duration of the operation (51 ± 9 versus 42 ± 6 minutes in the second group). No negative affect on RCRI, ARISCAT, P-POSSUM scales detected. At the same time, there was no statistically significant increase in complications (5.5% versus 6.3% for the first and second groups, respectively, p=0.832), mortality remained zero, which indicates safety. The method promises an increase of efficiency of surgical treatment

Analysis of visualization index using technique of simultaneous laparoscopic operations

Fatigue is a temporary decrease in the efficiency of an organism or organ due to intensive or long-term work, which is manifested in a decrease in quantitative and qualitative indicators of work and deterioration of coordination of work functions. Groups of simultaneous operations (411 patients) and group of single operations (746 patients) were formed. In both groups these changes were insignificant in most cases (except for marginal values in obese patients III, there were 6 such cases in the first group and8 inthe second), corrections of the port administration scheme were performed when performing vertical gastrectomy in both groups. After the calculation, the average deviations were1.2 cmin the first group and1.4 cmin the second. When using a laparoscope with a viewing angle of 0 o, the approach distance of the laparoscope with its own method of access on average during normal surgery is (6.92 ± 0.306) cm and is slightly smaller than standard methods, the average value of the studied parameter in the control group is - (6.98 ± 0.258) cm (p <0.001). Visualisation during simultaneous laparoscopic operations using our developed technique was on the level with single laparoscopic operation, performed classically

Порівняльна оцінка динаміки холестатичних та цитолітичних показників і темпу декомпресії жовчних проток після одноетапних лапароскопічних та відкритих операційних втручань у хворих на холедохолітіаз, ускладнений обтураційною жовтяницею (повідомлення 2)

The aim of the work: to determine the tempo of decompression of the bile duct and to assess cytolysis and cholestasis syndrome after laparoscopic and one-step open operation interventions in patients with choledocholithiasis, obstructive jaundice complicated.Materials and Methods. A comparison of the dynamics of biochemical indicators of cholestasis and cytolysis rate and tempo of biliary decompression was presented in 81 patients with obstructive jaundice complicated choledocholithiasis with different levels of bilirubin in 3, 5 and 7 days after the one-step laparoscopic and open operation interventions. Tempo of biliary decompression was calculated using T. Shmizu and K. Yoshida formula in modification of E. I. Halperin.Results and Discussion. It was found that laparoscopic holedoholitotomy in patients with bilirubinemia level of 100 mmol/l and 100 to 200 mmol/l was accompanied by prolonged and moderate tempo of decompression that is optimal in post decompression period. In patients with bilirubinemia level from 100 to 200 mmol/l, which was performed holedohoduodenostomy, fast paced decompression observed in the postoperative period, requiring preventive medicine correction of possible "rapid decompression " syndrome.Цель работы: определить темп декомпрессии желчных протоков и оценку показателей синдромов цитолиза и холестаза после одноэтапных лапароскопических и открытых операционных вмешательств у пациентов с холедохолитиазом, осложненным обтурационной желтухой.Материалы и методы. Проведено сравнение динамики биохимических показателей холестаза и цитолиза и темпа билиарной декомпрессии у 81 больного с холедохолитиазом, осложненный обтурационной желтухой с разным уровнем билирубина, на 3-е, 5-е и 7-е сутки после одноэтапных лапароскопических и открытых операционных вмешательств. Темп ответа желтухи на декомпрессию определяли по формуле T. Shmizu и K. Yoshida в модификации Э. И. Гальперина.Результаты исследований и их обсуждение. Установлено, что лапароскопическая холедохолитотомия у пациентов с уровнем гипербилирубинемии до 100 мкмоль/л и от 100 до 200 мкмоль/л сопровождается затяжным и умеренным темпом декомпрессии, что является оптимальным в последекомпресионном периоде. У больных с уровнем гипербилирубинемии от 100 до 200 мкмоль/л, которым выполнен холедоходуоденоанастомоз, отмечается быстрый темп декомпрессии в послеоперационном периоде, что требует профилактической медикаментозной коррекции возможного синдрома “быстрой декомпрессии”.Мета роботи: визначити темп декомпресії жовчних проток та оцінку показників синдромів цитолізу й холестазу після одноетапних лапароскопічних і відкритих операційних втручань у пацієнтів із холедохолітіазом, ускладненим обтураційною жовтяницею.Матеріали і методи. Проведено порівняння динаміки біохімічних показників холестазу й цитолізу та темпу біліарної декомпресії у 81 хворого з холедохолітіазом, ускладненим обтураційною жовтяницею, із різним рівнем білірубіну, на 3-тю, 5-ту та 7-му добу після одноетапних лапароскопічних і відкритих операційних втручань. Темп відповіді жовтяниці на декомпресію визначали за формулою T. Shmizu і K. Yoshida в модифікації Э. И. Гальперина.Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що лапароскопічна холедохолітотомія у пацієнтів із рівнем гіпербілірубінемії до 100 мкмоль/л і від 100 до 200 мкмоль/л супроводжується затяжним і помірним темпом декомпресії, що є оптимальним у післядекомпресійному періоді. У хворих із рівнем гіпербілірубінемії від 100 до 200 мкмоль/л, яким виконаний холедоходуоденоанастомоз, відмічається швидкий  темп декомпресії в післяопераційному періоді, що потребує профілактичної медикаментної корекції можливого синдрому “швидкої декомпресії”

ПЛАНОВЕ ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПЕРВИННОГО СИМПТОМНОГО ХРОНІЧНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ВЕН У ВАГІТНИХ

The aim of the study – to evaluate fetal safety, clinical efficacy for pregnant, planned surgical treatment of primary symptomatic chronic vein disease (PSCVD). Materials and Methods. 457 pregnant women with PSCVD C2S-C4s,Ep,Asp,p.Pr(basis CEAP, 2002) were operated. All pregnant with surgery underwent duplex vein scanning with mapping of pathological areas (refluxes, varicose conglomerates), evaluation of fetal heart rate and uterine tone in pregnant by cardiotocography (CTG), both before and after surgery, according to the World Health Organization’s criteria of 1985. The comparative evaluation of pregnancy course depending on the treatment method of PSCVD was made. Results and Discussion. The surgical interventions were performed only with the consent of pregnant women in conditions of obstetric hospital by a vascular surgeon "monotechnologist", in the absence of any contraindications for surgical intervention, from the side of the pregnant woman and the fetus without medication premedication, replacing it by "verbal" with local anesthesia using surgical techniques: CHIVA type with descending development of PSCVD in the basin of saphenous veins, with ascending – combination of CHIVA and ASVAL techniques, in the basin of the non-saphenous veins – cirsodesis of the inguinal canals, extending to external genital organs and/or lower extremities by application of seton sutures in the area of ​​the external inguinal ring. In 100 % of pregnant women during surgery, in the postoperative period there were no violations of the somatic status, uterine tone in pregnant women, fetal heartbeat (CTG data) recorded. According to the subjective evaluation by pregnant there were no disorders of the quantity and quality of fetal movements marked, and they also noted in 98 % of cases the positive clinical outcome of surgical intervention. Conclusions. Indications for planned operative intervention: absence of positive result from conservative therapy of PSCVD of lower extremities, perineum, external genital organs and inguinal canal; the presence of cosmetic deficiencies in the area of ​​the external genital organs and on the open parts of the lower extremities at the request of pregnant women; prevention of obstetric bleeding with varicose veins of the external genital organs and the perineum by preparing the delivery pathway for safe delivery by a natural way; active prophylaxis of thrombophlebitis, thromboembolic complications during pregnancy and in the postpartum period; surgical interventions performed in a planned manner with PSCVD in the basin of saphenous and/or non-saphenous veins are 100 % safe for pregnant women and fetus, with a positive clinical outcome of 98 % of operated in the postoperative period.Цель исследования – оценить безопасность для плода, клиническую эффективность для беременной планового хирургического лечения первичного симптомного хронического заболевания вен. Материалы и методы. Прооперировано 457 беременных с первичным симптомным хроническим заболеванием вен (ПСХЗВ) С2s-C4s, ЕP, Аs, p, Pr (basis СЕАР, 2002). Всем оперированным беременным выполнено дуплексное сканирование вен с картографированием патологических зон (рефлюксы, варикозные конгломераты), оценку сердцебиения плода и тонуса матки у беременной путем кардиотокографии как до, так и после операции по критериям ВОЗ от 1985 г. Проведена сравнительная оценка течения беременности в зависимости от метода лечения ПСХЗВ. Результаты исследования и их обсуждение. Оперативные вмешательства выполнял только при согласии беременных в условиях акушерского стационара сосудистый хирург «монотехнолог», при отсутствии противопоказаний к оперативному вмешательству со стороны беременной и плода без медикаментозной премедикации, заменив ее «словесной», под местным обезболиванием с использованием хирургических методик: при нисходящем развитии ПСХЗВ в бассейне сафеновых вен – типа CHIVA, при восходящем – сочетание методик CHIVA и ASVAL, в бассейне несафеновых вен – перевязка варикозно расширенных вен паховых каналов, которые распространяются на внешние половые органы и/или нижние конечности, наложением лигатур путем обшивки в области наружного пахового кольца. В 100 % беременных во время оперативного вмешательства, в послеоперационном периоде нарушений соматического статуса, тонуса матки у беременных, сердцебиения плода (данные кардиотокографии) не зафиксировано. По субъективной оценке беременных, нарушений количества и качества движений плода не отмечено. В 98 % случаев они отметили положительный клинический результат хирургического вмешательства. Выводы. Показаниями к плановому оперативному вмешательству являются: отсутствие положительного результата от консервативной терапии ПСХЗВ нижних конечностей, промежности, наружных половых органов и пахового канала; наличие косметических дефицитов в области наружных половых органов и на открытых частях нижних конечностей (по просьбе беременных); предотвращение акушерских кровотечений при варикозном расширении вен наружных половых органов и промежности путем подготовки родильного пути к безопасному проведению родов естественным путем; активная профилактика тромбофлебитических, тромбоэмболических осложнений во время беременности и в послеродовом периоде. Оперативное вмешательство, выполненное в плановом порядке по поводу ПСХЗВ в бассейне сафеновых и/или несафеновых вен, на 100 % безопасно для беременных и плода с положительным клиническим результатом в 98 % оперированных в послеоперационном периоде.Мета дослідження – оцінити безпечність для плода, клінічну ефективність для вагітної планового хірургічного лікування первинного симптомного хронічного захворювання вен. Матеріали та методи. Прооперовано 457 вагітних з первинним симптомним хронічним захворюванням вен (ПСХЗВ) С2s-C4s, Еp, Аs, p, Pr (basis СЕАР, 2002). Усім оперованим вагітним виконано дуплексне сканування вен з картографуванням патологічних зон (рефлюкси, варикозні конгломерати), оцінку серцебиття плода і тонусу матки у вагітної шляхом кардіотокографії як до, так і після операції за критеріями ВООЗ від 1985 р. Проведено порівняльну оцінку перебігу вагітності залежно від методу лікування ПСХЗВ. Результати дослідження та їх обговорення. Оперативні втручання виконував тільки при згоді вагітних в умовах акушерського стаціонару судинний хірург «монотехнолог», за відсутності протипоказань до оперативного втручання з боку вагітної та плода без медикаментозної премедикації, замінивши її «словесною», під місцевим знеболюванням з використанням хірургічних методик: при низхідному розвитку ПСХЗВ у басейні сафенових вен – типу CHIVA, при висхідному – поєднання методик CHIVA й ASVAL, в басейні несафенових вен – перев’язування варикозно розширених вен пахових каналів, що поширюються на зовнішні статеві органи та/або нижні кінцівки, накладанням лігатур шляхом обшивання в ділянці зовнішнього пахового кільця. У 100 % вагітних під час оперативного втручання, в післяопераційний період порушень соматичного статусу, тонусу матки у вагітних, серцебиття плода (дані кардіотокографії) не зафіксовано. За суб’єктивною оцінкою вагітних, порушень кількості та якості рухів плода не відмічено. У 98 % випадків вони відзначили позитивний клінічний результат хірургічного втручання. Висновки. Показаннями до виконання планового оперативного втручання є: відсутність позитивного результату від консервативної терапії ПСХЗВ нижніх кінцівок, промежини, зовнішніх статевих органів та пахвинного каналу; наявність косметичних дефіцитів у ділянці зовнішніх статевих органів та на відкритих частинах нижніх кінцівок (на прохання вагітних); запобігання акушерським кровотечам при варикозному розширенні вен зовнішніх статевих органів і промежини шляхом підготовки пологового шляху до безпечного проведення пологів природним шляхом; активна профілактика тромбофлебітичних і тромбоемболічних ускладнень під час вагітності та в післяпологовий період. Оперативне втручання, виконане в плановому порядку з приводу ПСХЗВ у басейні сафенових і/або несафенових вен, є на 100 % безпечним для вагітних та плода з позитивним клінічним результатом у 98 % оперованих у післяопераційний період

Analysis of fatigue in surgeons after simultaneous laparoscopic operations

Fatigue is a temporary decrease in the efficiency of an organism or organ due to intensive or long-term work, which is manifested in a decrease in quantitative and qualitative indicators of work and deterioration of coordination of work functions. Groups of simultaneous operations (411 patients) and group of single operations (746 patients) were formed. The frequency of fencing also depended on the type of the body type of the patient, but with recalculation and averaging it was similar in both groups (4.18 ± 0.228 for their own method and 3.98 ±0.201 inthe group of standard equipment). The similarity and severity and nature of changes in both groups are very noticeable on the diagrams. The changes are comparable, and are easily explained by the longer operation time and the larger amount of work, in comparison with the usual technique of one operation. Also, the changes did not exceed 15%, which indicates a slight work fatigue, and does not lead to overfatigue.Our developed technique of simultaneous laparoscopic operations is effective and safe. It provides acceptable level of ergonomics and does not increase physical or mental pressure on surgeon.</p

Length of hospital stay analysis. Simultaneous laparoscopic surgery in treatment of combined surgical pathology of organs of abdominal cavity

Length of stay is one of the most evident indexes in evaluation of efficiency and expediency of treatment methods. It is useful to exploit it to compare different approach of treatment of the same pathology. Aim of our work was to analyze effectiveness of simultaneous operations for treatment surgical pathology of organs of abdominal cavity and gallstone disease. To compare the results of simultaneous treatment with results of classical treatment. We used statistics formed of 1157 patients that underwent operations in minimal invasive surgery unit of Volynian regional clinical hospital (Lutsk,Ukraine) in period of 2013-2019 years. Patients were divided into two groups. The research group (Group 1) was formed by 411 patient that underwent simultaneous laparoscopic surgery for treatment of gallstone disease and combined surgical pathology of organs of abdominal cavity. The control group (Group 2) was formed by 746 patients that underwent mono laparoscopic operation for treatment only one pathology of abdominal cavity. Groups were compared using such indexes as length of stay, number of conversions, number of complications, time of the operation. In the result terms of hospital stay were 3.52 days in group 1 and 3.55 days in group 2. Conversion was performed in 0.48% of patients in group 1 vs. 0.4% in group 2. Number of intraoperative complications was 1.93% in research group vs 2.14% in control. Time of operation was longer in group 1 vs group 2 up to 20% due to bigger volume of operation. The difference was smaller than operation itself. There were no operations that continued longer than 2 hours. Simultaneous operations are more effective because of its` suitability for combined pathology with no need for repeat hospitalization and operation. Simultaneous operations are as safe as standard mono operation.</p

Determination of transcutaneous oxygen tension for evaluating the degree of ischemia in patients with diabetic foot syndrome

One of the main syndromes that poses a direct threat to the patient's ability to work and life is diabetic foot syndrome (DFS). It is known that DFS is caused by a complex of disorders of the anatomical and functional state of the foot due to neuro-ischemic changes caused by prolonged hyperglycemia. The aim of styding was to investigate the value of transcutaneous oxygen tension during the performance of revascularization and rehabilitation interventions in patients with DFS. We studied 114 patients with purulent-necrotic forms of DFS with moderate and severe diabetes, who were determined by the value of transcutaneous oxygen tension during hospital treatment.Therefore, determination of transcutaneous oxygen tension is the most informative way to assess the degree of ischemia before and after revascularization operations. When the value of TcpO2 at the foot ≤25 mmHg we recommend performing the first stage of revascularization intervention. At TcPO2 values &gt;25 mmHg, revascularization was recommended for post-primary remediation of purulent-necrotic lesions and to accelerate healing in patients with large foot tissue defects after surgery for purulent-necrotic complications of DFS. When restoring the value of the transcutaneous voltage above25 mmHg it can be performed remediation interventions at almost any distal level. At values of 10-25 mmHg – it should be done more proximal level (where the determined transcutaneous value of TcpO2 is about 15-25 mmHg) of the demarcation line necrosis, as the risk of reamputation is higher than 75 %. At values of ≤10 mmHg, we recommend performing high amputations.</p